Редагування тексту

Якщо текст у кадрі виділити неможливо, цей текстовий кадр, можливо, розташований у заблокованому шарі або на шаблоні сторінки. Спробуйте розблокувати шар або перейти на сторінку-шаблон. Текстовий кадр може знаходитися також під іншим текстовим кадром або прозорим об’єктом. Див. Виділення тексту у накритому кадрі.

Зміна реакції на потрійне клацання

Виділення тексту у накритому кадрі

Перегляд прихованих символів (які не друкуються)

Будуть відображені символи, які не друкуються: пропуски, табуляція, кінці абзаців, маркери індексів та кінці матеріалів. Ці спеціальні символи видно лише у вікні документа та у вікні редактора матеріалу, у форматах PDF і XML вони не друкуються і не виводяться. Приховані символи відображаються тим самим кольором, що й колір шару.

Анна Марія Консепсьйон надала вичерпний список спеціальних символів на сторінці Безкоштовний довідник спеціальних символів InDesign (Free Guide to InDesign Special Characters).

Список прихованих символів

Додавання кінців стовпця, кадру та сторінки

Кінець стовпця, кадру та сторінки можна контролювати, вставляючи в текст спеціальні символи кінця.

Для усунення символу кінця виберіть пункт «Текст» > «Показати приховані символи», щоб можна було побачити символи, що не друкуються, а потім виділіть і видаліть символ кінця.

Параметри кінця

Меню «Текст» > «Вставка символу розриву» містить такі варіанти:

Переводить текст у наступний стовпчик у поточному текстовому кадрі. Якщо у кадрі є тільки один стовпчик, текст переходить у наступний зв’язаний кадр.

Переводить текст у наступний текстовий кадр, незалежно від поточного налаштування стовпця текстового кадру.

Переводить текст на наступну сторінку з текстовим кадром, зв’язаним з поточним текстовим кадром.

Переводить текст на наступну непарну сторінку з текстовим кадром, зв’язаним з поточним текстовим кадром.

Переводить текст на наступну парну сторінку з текстовим кадром, зв’язаним з поточним текстовим кадром.

Вставляє початок нового абзацу (так само, як при натисканні Enter чи Return).

Примусово розриває рядок у тому місці, де вставлено символ, починаючи новий рядок без створення нового абзацу (здійснюється також натисненням Shift+Enter або Shift+Return). Примусовий початок нового рядка також називається м’яким поверненням.

Вказує, де має розірватися рядок тексту, якщо необхідний розрив рядка. Додатковий розрив рядка схожий на дискреційний перенос; різниця полягає тільки в тому, що в місці розриву рядка перенос не додається.

Відповідні параметри кінця розташовані в діалоговому вікні «Параметри утримання» та в діалоговому вікні «Параметри стилю абзацу».

Використання «Редактора матеріалу»

Текст можна редагувати в InDesign або на сторінці макета, або у вікні редактора матеріалу. Написання та редагування матеріалу у вікні «Редактор матеріалу»·дає змогу оформлення всього матеріалу з гарнітурою, розміром та інтервалом, указаними в розділі «Параметри», без винятків у макеті чи форматуванні. У вікні «Редактор матеріалу» також можна відслідковувати виправлення тексту.

Кожний матеріал виводиться в окремому вікні редактора матеріалу. В вікні редактора матеріалу з’являється весь текст матеріалу, в т. ч. витіснений текст. Одночасно можна відкрити декілька вікон редагування матеріалу, в т. ч. декілька екземплярів одного матеріалу. Лінійка вертикальної глибини вказує кількість тексту, яким заповнений кадр, а лінія вказує, де починається витіснений текст.

Зміни при редагуванні матеріалу відображаються у вікні макета. Відкриті матеріали перелічені в меню «Вікно». Створити новий матеріал у вікні редактора матеріалу неможливо.

Можна переглядати та редагувати таблиці в редакторі матеріалу, де для легшого редагування текст відображено у послідовних стовпцях та рядках. Швидко розгортайте за згортайте таблиці та вирішуйте, як їх треба переглядати — за рядками або за стовпцями.

Якщо ввімкнуто параметр «Відслідковувати виправлення», у вікні «Редактор матеріалу» також відображається доданий, видалений або відредагований текст. Див. Відстеження та перегляд змін.

Відкриття «Редактора матеріалу»

Повернення у вікно макета

Показ або приховування елементів «Редактора матеріалу»

Ви можете показувати або приховувати стовпець імені стилю та лінійку глибини, розгортати та згортати виноски та показувати або приховувати позначки кінця абзацу для вказування початку нового абзацу. Ці параметри впливають на всі відкриті вікна редактора матеріалу, а також на всі вікна, які відкриватимуться пізніше.

• При активному редакторі матеріалу виберіть «Вигляд» > «Редактор матеріалу» > «Показати стовпчик назви стилю» чи «Заховати стовпчик назви стилю». Можна також налаштувати ширину стовпця назви стилю, перетягнувши вертикальну панель. Послідовні вікна редактора матеріалу мають стовпці однакової ширини.
• При активному редакторі матеріалу виберіть команду «Вигляд» > «Редактор матеріалу» > «Показати лінійку вертикальної глибини» чи «Заховати лінійку вертикальної глибини».
• З активним редактором матеріалу виберіть команду «Перегляд» > «Редактор матеріалу» > Розгорнути всі колонтитули або Згорнути всі колонтитули.
• З активним редактором матеріалу виберіть команду «Перегляд» > «Редактор матеріалу» > «Показати позначки кінця абзацу» або «Приховати позначки кінця абзацу».

Параметри «Редактора матеріалу»

«Параметри відображення редактора матеріалу» дозволяють змінювати вигляд редактора матеріалу. Хоча редактор матеріалу придушує всі окрім основних атрибутів тексту, деякі об’єкти й атрибути є представлені, у т. ч. наступні:

Виберіть шрифт, розмір, інтерліньяж, колір та фон відображення тексту Також можна задати іншу тему, наприклад, вибрати «Класичну систему» для перегляду жовтого тексту на чорному тлі. Ці параметри впливають на відображення тексту у вікні редактора матеріалу, а не вигляд на макеті.

Згладьте зубчасті краї тексту і виберіть «Тип згладжування»: «Оптимізоване для РКД», «М’яке» чи «Стандартне» налаштування, в якому для згладжування тексту використовуються сірі тіні. Параметр «Оптимізоване для РКД» використовує для згладжування тексту кольори, а не тіні сірого, та працює краще при світлому фоні та чорному тексті. Параметр «М’яке» застосовує тіні сірого, але його використання створює більш легкий, розмитий вигляд, аніж «Стандартне».

Зміна вигляду текстового курсору. Наприклад, виберіть «Блимання», якщо курсор повинен блимати.

Текст з вбудованих кадрів не з’являється в батьківському вікні редактора матеріалу, але може з’являтися у власному вікні редактора матеріалу.

Використання Copy Editor (бета-версія)

Під час роботи із текстом у документах InDesign можуть виникати затримки, коли ви його редагуєте. Затримка стає виразнішою, якщо ви маєте справу з великим обсягом тексту в документі або коли в програмі запущено додаткові функції. Copy Editor (бета-версія) — це проста альтернатива, яка надає можливість швидше друкувати текст у таких випадках. Потрібно лише запустити Copy Editor (бета-версія), коли друкуєте в текстовому полі, та продовжувати друкувати в новому вікні, щоб уникнути будь-яких затримок. 

Вікно Copy Editor (бета-версія) можна запустити в один із наведених нижче способів. 

1. Відкрийте меню Редагувати > Редагувати в Copy Editor (бета-версія).
   
2. Крім того, Copy Editor (бета-версія) можна запустити за допомогою контекстного меню в текстовому полі. Клацніть правою кнопкою миші в текстовому полі й виберіть Редагувати в Copy Editor (бета-версія).

 3.    Windows OS — використайте комбінацію клавіш швидкого доступу Alt+Shift+Y. 

        macOS — використайте комбінацію клавіш швидкого доступу Opt+ Shift + Y. 

Продовжуйте вводити текст у вікні Copy Editor (бета-версія). Після внесення змін до початкового тексту натисніть Готово.

 Copy Editor (бета-версія) — це редактор, який надає можливість лише вводити текст, але не підтримує форматування й стилі тексту. Copy Editor (бета-версія) відкривається у новому вікні, тому його доведеться закрити, щоби повернутися до документа.

Редактор копій (Beta)— експериментальна функція, доступна лише в деяких регіонах і для обмеженої кількості користувачів. 

Використання умовного тексту

Умовний текст — це спосіб створення різних версій одного документа. Після створення умов вони застосовуються вами до діапазону тексту. Потім можна створити різні версії документів шляхом показу та приховання умов. Наприклад, якщо ви створюєте посібник користувача, можна створити окремі вимоги для Mac OS та Windows. Перед друком версії посібника для Mac OS ви можете відобразити весь текст, до якого застосовуватиметься умова «Mac», та приховати весь текст, до якого застосовуватиметься умова «Windows». Потім можна зберегти стани умов для друку посібника для Windows.

Умови можна застосувати лише до тексту. Можна зробити умовними прив’язані об’єкти, але лише шляхом вибору маркера прив’язаного об’єкта. Можна застосувати умови до тексту в комірках таблиці, але не до самих комірок, стовпців або рядків таблиці. Не можна застосувати умови до тексту в блокованих матеріалах InCopy.

Планування умовних документів

Плануючи проект з умовним текстом, перевірте природу матеріалу та подивіться, яким чином декілька осіб можуть працювати з документом по черзі, якщо документ передається. Розплануйте, щоб умовний текст використовувався узгоджено, щоб полегшити використання документа. Дотримуйтесь наступних вказівок:

Визначте, скільки версій матиме ваш кінцевий проект. Наприклад, створюючи посібник, що описує програму, яка запускається як у Mac OS, так і у Windows, можливо, треба буде випустити його принаймні у двох версіях — для Mac OS і для Windows. Якщо ви хочете, щоб ці версії випустилися з додатковими коментарями, розміщеними по всьому тексту під час процесу перегляду, тоді знадобиться створити ще більше версій: Mac OS з коментарями, Mac OS без коментарів, Windows з коментарями та Windows без коментарів.

Для документів з багатьма умовами можна визначити набори умов, що можна буде застосувати до документа для швидкого створення певної версії.

Вкажіть, скільки умовних тегів вам потрібно для певної версії. Версія документа визначається унікальним набором умовних тегів. Наприклад, можна визначити, щоб у версії кінцевого посібника для Windows показувалися умовні теги для Windows, а умовні теги для Mac OS та для коментарів приховувалися. У цьому випадку вам треба буде вирішити, що використовувати: або один умовний тег для коментарів Windows, а другий — для коментарів Mac OS, або один єдиний тег коментарів як для Windows, так і для Mac OS.

Визначте, наскільки умовним буде ваш документ та як ви організовуватимете матеріал для полегшення розробки та ведення. Наприклад, можна організувати книгу таким чином, що умовний текст обмежуватиметься до декількох документів. Або ж можна зробити так, щоб версії певного розділу зберігалися в окремих файлах, а не в умовному тексті, а потім використати інший файл книги для кожної з версій книги.

У деяких випадках, наприклад, під час роботи з декількома мовами, може знадобитися створити окремі шари, які можна приховати або показати, замість того, щоб використовувати умови з кожним шаром, включаючи текст з іншою мовою.

Визначте найменшу одиницю умовного тексту. Наприклад, якщо документ буде перекладено на іншу мову, найменшою одиницею тексту, який ви робите умовним, повинне бути ціле речення. Через те, що під час перекладу часто змінюється порядок слів, використання умовного тексту для частини речення може ускладнити переклад.

Суперечність у застосуванні умов до пробілів і пунктуації може призвести до зайвих пробілів або слів з орфографічними помилками. Вирішіть, чи треба зробити умовними пробіли та пунктуацію. Якщо умовний текст починається або закінчується пунктуацією, зробіть умовною й пунктуацію. Таким чином, під час перегляду більше, ніж однієї версії текст буде легшим для читання.

Щоб уникнути проблем з пробілами (наприклад, умовний пробіл, який слідує за неумовним пробілом), установіть стандарти для обробки пробілів, що знаходяться після умовного тексту (завжди умовні або завжди неумовні).

Щоб уникнути непорозумінь, вирішіть, у якому порядку з’являтиметься умовний текст, та використовуйте цей порядок в усьому документі.

Під час індексації документа зверніть увагу на те, чи розміщені маркери індексів всередині умовного тексту або поза ним. Пам’ятайте, що маркери індексів у прихованому умовному тексті не включаються у створюваний індекс.

Якщо ви створюєте перехресне посилання на умовний текст, переконайтеся, що вихідний текст має таку саму умову. Наприклад, якщо ви додаєте перехресне посилання в абзаці «Windows», а прив’язка тексту з’являється в умові «Mac», то перехресне посилання є розв’язаним, коли умова «Mac» приховується. На панелі «Гіперпосилання» поряд із перехресним посиланням з’являється елемент «ПТ».

Якщо ви створюєте перехресне посилання на абзац, у якому частина тексту є умовною, а потім змінюєте параметри видимості цієї умови, оновіть перехресне посилання.

Створення умов

Створювані вами умови зберігаються в поточному документі. Якщо під час створення умови немає відкритих документів, ця умова з’являється у всіх створюваних нових документах.

Можна полегшити ідентифікацію умовного тексту, вказуючи індикатори умов, наприклад, хвилясті червоні підкреслення.

Застосування умов до тексту

Можна застосувати декілька умов до одного й того ж самого тексту. За замовчуванням умовний текст ідентифікується індикаторами умов. Однак, якщо індикатори приховані, то для визначення умов, які застосовано до поточного тексту, можна використати панель «Умовний текст». Суцільна позначка вказує, що умову застосовано до поточного тексту. Тьмяна позначка вказує, що умову застосовано лише до частини розділу.

Показ або приховування умов

Коли ви приховуєте умову, приховується весь текст, до якого застосовано цю умову. Зазвичай, приховування умов викликає зміни в нумерації сторінок документа або книги. Можна використати функцію «Перекомпонування «розумного тексту» для автоматичного додавання або видалення сторінок під час приховування або показу умов.

Взагалі, прихований умовний текст у документі ігнорується. Наприклад, прихований текст не друкується та не експортується, маркери індексу в прихованому умовному тексті не включаються у створюваний індекс, та прихований умовний текст не включається під час пошуку або перевірки орфографії в тексті.

Коли ви приховуєте умову, прихований текст зберігається у символі прихованої умови Якщо ви виділите текст, що містить символ прихованої умови та спробуєте видалити його, InDesign подасть запит на підтвердження вами бажання видалити прихований умовний текст. До прихованого умовного тексту не можна застосувати інші умови, стилі або форматування.

Якщо до тексту застосовано декілька умов, і при цьому одні умови приховано, а інші показано, текст не приховується.

• Щоб показати або приховати окремі умови, клацніть у полі видимості поряд з іменем умови. Значок з оком вказує на те, що умову не приховано.
• Щоб показати або приховати всі умови, оберіть «Показати все» або «Приховати все» в меню панелі «Умовний текст».

Використання наборів умов

Набір умов охоплює параметри видимості для всіх умов, таким чином можна швидко застосовувати різні перетворені копії документа. Наприклад, припустимо, що ви маєте комплексний документ з умовами платформи для Mac OS, Windows XP, Vista, UNIX , умовами мови для англійської, французької, німецької та іспанської мов та додатковими умовами, наприклад, редакторський перегляд та внутрішні коментарі. Для перегляду версії Vista французькою мовою можна створити набір, що показуватиме лише умови Vista, французьку мову, та редакторський перегляд та приховуватиме всі інші умови.

Набори не є обов’язковими для таких дій, але допомагають вам швидко та надійно змінювати різні параметри видимості умов.

Керування умовами

Пошук і зміна умовного тексту

Використовуйте діалогове вікно «Знайти/змінити», щоб знайти текст, до якого застосовано одну або декілька умов, та замінити її або їх однією або декількома іншими умовами.