Типи контурів і фігур

Ви можете створювати контури і сполучати їх різними способами в InDesign. InDesign створює такі типи контурів і фігур:

Прості контури

Прості контури — базові будівельні блоки для складених контурів і фігур. Вони складаються з одного відкритого або замкнутого контуру, що може самоперетинатися.

Складені контури

Складені контури складаються з двох або декількох простих контурів, що взаємодіють одне з одним або перекривають одне одного. Вони простіші за складені фігури і розпізнаються всіма сумісними з PostScript програмами. Контури, поєднані у складений контур, діють як один об’єкт і мають спільні атрибути (такі як кольори або стилі обведення).

Складені фігури

Складені фігури складаються з двох або декількох контурів, складених контурів, груп, накладань, текстових контурів, текстових кадрів або інших фігур, що взаємодіють одна з одною або перекривають одна одну, створюючи нові редаговні фігури. Деякі складені фігури виглядають як складені контури, але їх складені контури можуть редагуватися за принципом від контуру до контуру і можуть не мати спільних атрибутів.

Типи контурів і фігур

A. Три прості контури B. Складений контур C. Складена фігура 

Про контури

Рисуючи, ви створюєте лінію, що зветься контуром. Контур складається з одного або декількох прямих чи кривих сегментів. Початок і кінець кожного сегменту позначаються опорними точками, які наче шпильки утримують відрізок на місці. Контур може бути закритим і не мати ані початку, ані кінця (наприклад, коло), або відкритим, з чіткими кінцевими точками (наприклад, хвиляста лінія).

Форму контуру можна змінити, перетягуючи його опорні точки, напрямні точки на кінцях напрямних ліній, що з’являються на опорних точках, або цілий відрізок контуру.

Сегменти контуру

A. Виділена (суцільна) кінцева точка B. Виділена опорна точка C. Невиділена опорна точка D. Кривий сегмент контуру E. Лінія напряму F. Напрямна точка 

Контури можуть мати опорні точки двох типів: кутові точки та точки згладжування. У кутовій крапці контур різко змінює напрям. У точці згладжуваннясегменти контуру з’єднуються неперервною кривою. Ви можете нарисувати контур, користуючись будь-яким сполученням кутових точок і точок згладжування. Якщо ви поставите точку не того типу, ви завжди можете змінити її.

Точки на контурі

A. Чотири кутові точки B. Чотири точки згладжування C. Сполучення кутових точок і точок згладжування 

Кутова точка може з’єднувати будь-які два прямі чи криві сегменти, тоді як точка згладжування завжди з’єднує два криві сегменти.

Кутова точка може з’єднувати як прямі, так і криві сегменти контуру.

Примітка.

Слід розрізняти кутові точки і точки згладжування із прямими та кривими сегментами контуру.

Обрис контуру зветься обведенням. Колір або градієнт, застосований до внутрішньої ділянки відкритого чи закритого контуру, зветься заливкою. Обведення може мати вагу (товщину), колір, пунктирний візерунок (Illustrator та InDesign) або стилізований візерунок (InDesign). Після того, як ви створили контур або фігуру, ви можете змінити характеристики обведення і заливки.

В InDesign кожен контур також має центральну точку, що є центром фігури, але не є частиною справжнього контуру. Ви можете використовувати цю точку для перетягування контуру, вирівнювання з іншими елементами, для вибору всіх опорних точок на ньому. Центральна точка завжди є видимою, її не можна приховати чи вилучити.

Про лінії напряму і точки напряму

Коли ви вибираєте точку прив’язки, що з’єднує криволінійні сегменти (або вибираєте сам сегмент), у точках прив’язки з’єднувальних сегментів з’являються мітки-маніпулятори напрямку, що складаються з ліній напрямку, що закінчуються у точках напрямку. Кут нахилу та довжина ліній напрямку визначають форму та розмір криволінійних сегментів. Якщо пересунути точки напряму, зміниться форма кривої. Напрямні лінії не показуються на кінцевому виводі.

Після вибору опорної точки (ліворуч) напрямні лінії з’являються на всіх кривих сегментах контуру, з’єднаних опорною точкою (праворуч).

Точка згладжування завжди має дві напрямні лінії, що пересуваються разом як ціле. Коли ви пересуваєте лінію напряму на точці згладжування, криві сегменти обабіч точки налаштовуються одночасно, зберігаючи непереривність кривої в цій опорній точці.

На відміну від неї кутова крапка може мати дві, одну або жодної напрямної лінії залежно від того, чи сполучає вона два, один або не сполучає жоден кривий сегмент. Лінії напряму кутової крапки утримують кут, застосовуючи різні значення кута. Коли ви пересуваєте лінію напряму на кутовій крапці, переміщується лише крива з того ж боку крапки, що й лінія напряму.

Після вибору опорної точки (ліворуч) напрямні лінії з’являються на всіх кривих сегментах контуру, з’єднаних опорною точкою (праворуч).
Налаштування ліній напряму на точці згладжування (ліворуч) та кутовій крапці (праворуч)

Лінії напряму є завжди дотичними (перпендикулярними до радіуса) до кривої в опорній точці. Кут кожної лінії напряму визначає крутість кривої, а довжина кожної лінії напряму – висоту або глибину кривої.

Пересування та зміна розміру ліній напряму призводить до зміни виразності кривих.

Примітка.

У програмі Illustrator можна відобразити або приховати опорні точки, лінії напряму і точки напряму, вибравши «Перегляд» > «Показати краї» або «Перегляд» > «Сховати краї».

Цей документ захищено ліцензією Creative Commons Attribution-Noncommercial-Share Alike 3.0 Unported License  Публікації Twitter™ і Facebook не підпадають під умови ліцензії Creative Commons.

Юридична інформація   |   Політика мережевої конфіденційності